Зносостійкі та броньові сталі — Матеріалознавство

Ці сталі мають лише одне завдання: витримувати. Зносостійкі сталі, як-от Dillidur (400–600 HB), протистоять абразиву та ударам каміння в екскаваторах, млинах і бункерах. Броньові сталі, як-от Armox (370–600T), витримують обстріл. А марганцева сталь Гадфільда — це окремий клас: у стані поставки вона в'язка й м'яка, але під ударами й тиском сама зміцнює свою поверхню — робить її матеріалом для дробарних щік, стрілочних переводів і зубів ковша.

Ціна цієї : високий вміст легувальних елементів і високий вуглецевий еквівалент . Зносостійкі та броньові сталі мають CEV значно вище 0,5 — під час у вони одразу утворюють твердий, схильний до тріщин . Мистецтво полягає в тому, щоб керувати саме цією зоною.

Кожен сорт вимагає власної стратегії. Зносостійкі сталі (Dillidur) зварюєш м'яким мартенситним, низьколегованим присаджувальним матеріалом із контрольованим підігрівом — шов може бути м'якшим за , це приймає на себе напруження. Броньові сталі (Armox) вимагають низького тепловкладення, бо забагато тепла руйнує їхній захисний ефект — балістичні властивості залежать від структури. Марганцева сталь Гадфільда — це особливий випадок: її НЕ можна підігрівати й НЕ можна зварювати гарячою, інакше виділяються карбіди й сталь стає крихкою. Тут правило таке: зварювати холодною, малими швами, деталь тримати холодною — за потреби охолоджувати водою між проходами.

Спільне для всіх: зварний шов майже завжди найм'якше місце в системі. Це навмисно — пластичний шов приймає на себе , а не тріскається.