Термічна обробка після зварювання
, , відпуск для зневоднювання — чому шов піддають післяобробці
AI generated Після робота часто ще не закінчена. знімає власні напруження, знешкоджує загартовану , відпуск для зневоднювання виганяє збудник тріщин — водень. Ці післяобробки вирішують, чи триматиме шов — особливо на товстих, високоміцних або відповідальних деталях.
Шов зачищено, шлак видалено — а деталь усе ще не готова. Для багатьох матеріалів тепер іде термічна обробка, яка й забезпечує, щоб з'єднання тримало. У неї три цілі:
1. Зняти власні напруження — . Під час охолодження шов стискається і тягне холодний . Виникають , які в несприятливому випадку сягають матеріалу. (550–650 °C) дає цим напруженням контрольовано згаснути.
2. Знешкодити загартовану — . У під час міг утворитися — твердий і крихкий. за 600–700 °C перетворює його на в'язкішу, відпущену структуру і знижує до допустимих значень.
3. Вигнати водень — відпуск для зневоднювання. Найнебезпечніший збудник тріщин — з вологих електродів, або самої деталі. Він мігрує до шва і там із затримкою спричиняє — іноді аж через години після . Негайний підігрів після зварювання (відпуск для зневоднювання, 200–300 °C, кілька годин) виганяє водень, поки він не наробив лиха.
Коли яка післяобробка потрібна? Це залежить від чотирьох чинників:
• Матеріал: високоміцні, сильнолеговані вуглецем і поліпшені сталі майже завжди потребують післяобробки. Нелеговані конструкційні сталі з низьким CEV — часто ні.
• Товщина: товсті листи створюють більше власних напружень і швидше охолоджуються → більше і водню.
• Навантаження: несучі, працюючі під тиском і під змінним навантаженням деталі піддають післяобробці, бо напруження й крихкість там критичні.
• Норма/припис: для посудин під тиском і сталевих конструкцій післяобробка часто обов'язкова і зафіксована в WPS.
Порядок має значення: відпуск для зневоднювання одразу після (поки водень не наробив лиха), / — після нього. І обережно з : деякі сталі окрихчуються за 250–450 °C — це треба перескочити під час .