Схильність до відпускного вторинного гартування
Схильність до відпуску-вторинна твердість: Під час відпуску у високолегованих сталях утворюються дрібні спеціальні карбіди, які призводять до тимчасового підвищення твердості та компенсують звичайне падіння твердості.
Фізико-хімічний механізм дії
Під час відпуску у високолегованих сталях (наприклад, мартенситна сталь) легуючі елементи реагують з водяною парою, утворюючи дрібні спеціальні карбіди, такі як M23C6 або M7C3. Ці карбіди скупчуються на межах зерен і призводять до локального підвищення твердості.
Металургійне значення та ризики при зварюванні
Вторинна твердість може призвести до підвищеної твердості та зниженої в'язкості зварного шва. Це може спричинити тріщини або руйнування матеріалу, особливо якщо матеріал перебуває під механічним навантаженням. Крім того, вторинна твердість може зменшити пластичність і ускладнити обробку матеріалу.
Практика в майстерні та вказівки до дій
Щоб мінімізувати негативні наслідки схильності до відпуску-вторинної твердості, слід вжити таких заходів:
• Охолодження матеріалу: Після відпуску охолоджуй матеріал повільно та контрольовано, щоб уникнути утворення спеціальних карбідів.
• Використання захисних засобів: Застосовуй захисні засоби, які пригнічують реакцію між водяною парою та легуючими елементами, наприклад, вуглецевий газ або діоксид кремнію.
• Оптимізація техніки відпуску: Налаштуй техніку відпуску, щоб зменшити утворення спеціальних карбідів, наприклад, шляхом контрольованого розподілу температури у ванні розплаву під час відпуску.