Твердість
Твердість — це опір матеріалу проникненню іншого тіла. Для сталей її зазвичай вимірюють у HRC (Роквелл) або HB (Брінель). Твердість виникає завдяки вуглецю плюс термічній обробці (гартування + відпуск).
Фізико-хімічний механізм дії
Твердість — це не що інше, як опір тілу, яке намагається втиснутися. Під час вимірювання саме це й роблять: Роквелл вдавлює алмазний конус і дає HRC, Брінель бере кульку для HB, Віккерс — алмазну піраміду для HV. У сталі твердість з'являється тому, що під час вуглець застрягає в ґратці та напружує її. Це . До цього додаються тверді , які сидять у м'якшій структурі, як гравій у бетоні. Без вуглецю ніщо не стане твердим, можна гартувати, доки вода не закипить.
Металургійна значущість і ризики при зварюванні
Твердість і протидіють одна одній. Що твердіше, то крихкіше, завжди. При зварюванні твердість зовсім не потрібна, її отримують як побічний ефект: як пік твердості в . На практиці значення близько 350 HV там вважається межею, після якої стає неприємно. Навпаки, занадто м'який — так само погано. Розм'якшена зона піддається під навантаженням, а на інструменті ріжуча кромка просто вдавлюється.
Практика в майстерні та інструкції до дій
Вимірюй, а не оцінюй на око. Для швидкої перевірки достатньо напилка: якщо він чіпляє, сталь м'яка, якщо ковзає — тверда. Для цифр, які можна записати, візьми твердомір і виміряй біля шва, а не посередині. Якщо стало занадто твердо, допомагає або . І завжди питай, яка шкала мається на увазі. HRC, HB і HV не можна перерахувати в голові, а хто все ж таки це робить, той говорить про цифри, яких не існує.