Карбід

Карбіди — це тверді сполуки металу з вуглецем. У легованих сталях такі елементи, як хром, молібден, ванадій або вольфрам, зв'язують вуглець у дрібні тверді частинки. Вони роблять сталь зносостійкою і зберігають її твердість навіть при нагріванні. Під час відпуску можуть виділятися ще дрібніші карбіди — це називається вторинним твердінням.

При зварюванні важливий розподіл. Дрібні карбіди — це добре, грубі згустки — це внутрішні концентратори напружень і зародки тріщин. З нержавіючою сталлю треба бути обережним: якщо вона потрапляє в певний температурний інтервал, на межах зерен утворюються хромкарбіди. Тоді хром бракує для захисту від корозії, виникає міжкристалічна корозія поряд зі зварним швом.

Тому: для нержавіючої сталі тримай тепловкладення малим і працюй швидко, або бери одразу стабілізовані чи низьковуглецеві сорти. Для інструментальної сталі перед зварюванням зроби пом'якшувальний відпал, інакше різальні кромки швидко вийдуть з ладу. А після зварювання дай повільно охолонути й відпусти, не залишай просто лежати.