Знецинкування міді-цинку
Знецинкування міді-цинку — це вибіркова корозія латуні, при якій цинк вилуговується, а залишається пористий, багатий на мідь залишковий каркас. Це призводить до втрати механічної цілісності.
Фізико-хімічний механізм дії
Знецинкування міді-цинку — це хімічна реакція між латунню (співвідношенням сплаву міді та цинку) та корозійним середовищем, таким як повітря або вода. Цинк під час корозії переважно вилуговується зі сплаву, оскільки він більш схильний до реакції, ніж мідь. Це призводить до того, що цинк розчиняється у вигляді хлорид-іонів (наприклад, сірчана кислота) і залишається багатий на мідь залишковий каркас.
Металургійне значення та ризики під час зварювання
Знецинкування може призвести до сильної зміни структури зварного шва. Пористий, багатий на мідь залишковий каркас менш механічно стабільний і втрачає свою в'язкість та міцність. Це підвищує схильність до тріщин і гарячих тріщин. Крім того, пошкодження від знецинкування може значно скоротити термін служби деталей.
Практика в майстерні та вказівки до дій
Щоб уникнути знецинкування міді-цинку, латунні деталі перед зварюванням слід ретельно очистити та висушити. При виборі способу зварювання слід звернути увагу на те, щоб він підходив для латуні та не викликав додаткової корозії. Правильне охолодження після зварювання також може допомогти запобігти або обмежити знецинкування.