Стійкість мартенситу до відпуску
Стійкість мартенситу до відпуску — це опір загартованої сталі втраті твердості та укрупненню структури під час відпуску. Її підвищують такі елементи, як хром і вольфрам.
Фізико-хімічний механізм дії
Стійкість мартенситу до відпуску — це здатність сталі зберігати свою твердість і структуру при повторних механічних навантаженнях (відпуску). Це відбувається завдяки стабільній мартенситній структурі, яка утворюється внаслідок швидкого охолодження під час зварювання.
Металургійне значення та ризики під час зварювання
Низький ступінь стійкості до відпуску призводить до швидкої втрати твердості та укрупнення структури, що значно скорочує термін служби зварного шва. Це може призвести до тріщин і руйнування в експлуатації.
Практика в цеху та вказівки до дій
Щоб підвищити стійкість мартенситу до відпуску, використовуй сталеві сплави з високим вмістом карбідів (наприклад, високохромисті сталі). Тримай етапи охолодження під час зварювання якомога коротшими (t8/5 < 5 s) і уникай надто повільного охолодження (> 25 s). Це забезпечує стабільну мартенситну структуру та покращує стійкість до відпуску.