Глибина азотування
Глибина азотування — це товщина поверхневого шару, в якому внаслідок азотування досягається вища твердість, ніж у серцевині сталі. Це підвищує міцність і в’язкість, але ускладнює зварюваність матеріалу.
Фізико-хімічний механізм дії
Азотування — це хімічний процес, під час якого азот дифундує в поверхню сталі. Це змінює кристалічну структуру поверхневого шару та підвищує його твердість.
Металознавче значення та ризики під час зварювання
Велика глибина азотування може призвести до поганої зварюваності, оскільки матеріал у цій зоні твердіший. Це підвищує небезпеку тріщин і збільшує напруження у зварювальній ванні. Якщо сталь зварювати занадто твердою, можуть виникнути гарячі тріщини або нерівномірна деформація.
Практика в майстерні та вказівки до дій
Щоб зменшити ризик тріщин і нерівномірного зварювання, слід враховувати глибину азотування при виборі сталі. Для сильно азотованих матеріалів потрібна ретельна попередня обробка та повільне охолодження. Максимальна твердість у зоні зварювання повинна бути нижче 500 HV, щоб забезпечити в’язкість.