Поверхнева твердість
Поверхнева твердість — це найвищий ступінь твердості на краю заготовки, що формується внаслідок термічної або термохімічної обробки та впливає на поведінку під механічним навантаженням.
Фізико-хімічний механізм дії
Поверхнева твердість виникає через розташування атомів у верхньому мікрозерні. За підвищеної температури та спеціальних хімічних середовищ ці атоми можуть утворити твердішу кристалічну ґратку, що підвищує твердість.
Металлургічна значущість і ризики при зварюванні
Висока поверхнева твердість може краще протидіяти механічному навантаженню на заготовку. Однак вона також може призвести до тріщин, якщо різниця з твердістю серцевини занадто велика. Крім того, вона впливає на оброблюваність і зварюваність матеріалу.
Практика в майстерні та вказівки до дій
Щоб досягти оптимальної поверхневої твердості, точно контролюй температуру та час обробки. Для сталей з високим вмістом вуглецю (наприклад, HSS) слід мінімізувати тривалість охолодження після зварювання, щоб уникнути тріщин. Для вимірювань використовуй твердомір Роквелла або зразок для вимірювання твердості за Брінеллем.