Зміцнення міжфазної поверхні
Зміцнення на міжфазних границях підвищує опір пластичній деформації через когерентні або частково когерентні границі між фазами, які ускладнюють рух дислокацій. Це типово для двофазних систем сплавів.
Фізико-хімічний механізм дії
Зміцнення на міжфазних границях виникає, коли в металі стикаються різні фази (наприклад, кристалічна структура або хімічний склад). Ці границі можуть бути когерентними або частково когерентними і перешкоджають ковзанню дислокацій у матеріалі. Це призводить до підвищення опору пластичній деформації.
Металургійна значущість і ризики при зварюванні
Це зміцнення може при формуванні зварного шва призвести до підвищеної твердості та зниженої пластичності, що збільшує небезпеку тріщин. Особливо в двофазних системах сплавів, таких як мартенсит або ферито-аустенітні структури, цей ефект особливо сильний. Занадто високий вміст твердості може призвести до того, що зварний шов стане більш схильним до гарячих тріщин і руйнування.
Практика в майстерні та інструкції до дій
Щоб мінімізувати зміцнення на міжфазних границях, слід вжити таких заходів:
• Контроль часу плавлення: Занадто короткий час плавлення може призвести до неповної деформації та підвищеної твердості.
• Регулювання швидкості охолодження: Швидке охолодження може створити когерентні міжфазні границі, тоді як повільне охолодження створює частково когерентні границі. Оптимальна швидкість охолодження залежить від конкретного металу та бажаних властивостей.
• Використання відповідних методів зварювання: При високозміцнювальних зварювальних процесах, таких як TIG або MIG, деформацію та охолодження слід ретельно контролювати, щоб досягти рівномірного розподілу твердості.
• Післязварювальна обробка: Післязварювальна обробка, така як нормалізація або гартування з відпуском, може знизити твердість і підвищити пластичність, щоб запобігти появі тріщин.