Пластична зона
Вузька ділянка безпосередньо перед вершиною тріщини, в якій перевищується межа текучості матеріалу. Її розмір суттєво впливає на напружений стан і в'язкість.
Якщо тріщина в заготовці перебуває під навантаженням, перед її вершиною накопичується напруження. Якщо матеріал достатньо в'язкий, він там пластично деформується, вершина тріщини затуплюється, і тріщині потрібно більше енергії, щоб рухатися далі. Але у високоміцних сталях ця зона деформації мала, бо матеріал майже не піддається – тріщина залишається гострою і швидко поширюється крихко.
Під час зварювання ти часто робиш гірше: зона термічного впливу стає твердою і крихкою, а через усадку виникають власні напруження, які додатково «тягнуть» тріщину. До цього додається водень, який окрихчує структуру. Результат – маленька тверда зона, яка не може затримати тріщину.
На практиці це означає: бери матеріал з хорошою в'язкістю, підігрівай деталь, щоб не утворилася тверда структура, і не давай шву занадто швидко охолонути після зварювання. Гострі краї та надрізи потрібно попередньо ретельно зашліфувати – кожен надріз є початком тріщини. Якщо ти перевіряєш твердість і шов занадто твердий, допоможе лише одне: термообробка або зміна параметрів зварювання.