Статичне випробування на твердість
Статичне випробування на твердість вимірює міцність матеріалу шляхом безперервного прикладання навантажень, без удару чи поштовху. Його виконують такими методами, як Брінелль, Віккерс і Роквелл.
Фізико-хімічний механізм дії
Статичне випробування на твердість стосується методів, при яких на матеріал, що випробовується, прикладається безперервне навантаження. Це може відбуватися через удар або поштовх (динамічні методи випробування) або через безперервне прикладання зусилля (статичні методи випробування). Найвідоміші статичні методи випробування на твердість — це Брінель, Віккерс і Роквелл.
Металургійна значущість і ризики при зварюванні
Твердість матеріалу є важливим фактором для його механічних властивостей, таких як в'язкість і деформованість. Занадто висока твердість може призвести до руйнування або тріщин, тоді як занадто низька твердість робить матеріал деформованим. При зварному шві надзвичайно важливо забезпечити правильну твердість, щоб створити стабільне та безпечне з'єднання.
Практика в майстерні та інструкції до дій
Щоб перевірити статичну твердість матеріалу, використовується спеціальний прилад для випробування. При випробуванні за Брінелем важкий сталевий кульковий індентор вдавлюється в матеріал, і вимірюється розмір утвореної лунки. При випробуванні за Віккерсом використовується пірамідальний індентор, а при випробуванні за Роквеллом на матеріал накладається спеціальне навантаження і вимірюється глибина відбитка. Результати вказуються в числах твердості (наприклад, HB для Брінеля, HV для Віккерса, HR для Роквелла).