В'язкість
В'язкість — це здатність матеріалу поглинати ударну енергію, не руйнуючись. Вона є протилежністю твердості: чим твердіша сталь, тим крихкіша — чим в'язкіша, тим м'якша.
Фізико-хімічний механізм дії
В'язкий означає: матеріал сприймає удар, згинається і не ламається. Енергію він витрачає на деформацію, а не перетворює її на тріщину. Перевіряють це у , де маятниковий молот пробиває зразок із надрізом і вимірюють, скільки роботи для цього потрібно. В'язким робить дрібне зерно, відпущена структура і чиста сталь без бруду. Крихким робить грубе зерно і все, що лежить у структурі як включення.
Металургійна значущість і ризики при зварюванні
В'язкість залежить від температури. Нижче та сама сталь, яка влітку піддається, взимку ламається як скло. Тому зварювання на морозі у відкритому цеху — не дрібниця. Зона грубого зерна — найменш в'язке місце у всій конструкції, і захоплений водень не покращує ситуацію. Кожен надріз збирає напруження і робить з в'язкого матеріалу такий, що рветься від першого удару.
Практика в майстерні та вказівки до дій
Зачищати шліфуванням переходи шва, не залишати як є. Місця запалювання дуги і бризки зварювання не повинні бути поряд зі швом, це все маленькі надрізи. Поперек напрямку розтягування не шліфувати. На холоді попередньо підігрівати, навіть якщо матеріал цього насправді не потребує. Там, де потрібні і твердість, і в'язкість, компроміс налаштовують через , а на твердому основному матеріалі підкладають в'язкий .